– Ти щаслива?
– Я б хотіла знайти щастя…
– Поки його шукатимеш, думаю, що можеш його прогавити, воно буде в тебе під носом, а ти його не зауважиш.
– Це як?
– Щастя воно в тобі. Щастя – це те, як ти живеш кожного дня, як проводиш вільний час, як працюєш, як дивишся на себе та інших, коли говориш, а іноді – мовчиш. Коли сумуєш і радієш. Щастя воно біля тебе. Я б сказав, набагато ближче, ніж ти собі це можеш уявити.
– Його не треба шукати. Воно є поруч, у твоїх сльозах та мозолях, усмішках та поцілунках, тихий молитві та служінні іншим, серед людей, від яких ти можеш вчитися любові, і яких ти вчиш простих речей – бути людиною, жити, творити, любити і знову підніматися після кожного падіння. Щастя – це мандрівка крізь дощ і сонце, часи погані та добрі. Воно є навіть в розбитих серцях та втрачених людях… Щастя – це твоя подорож, а не кінцевий пункт призначення. Найголовніше не зупинятися. Ніколи. Зрозуміла? Бо навіть ті, які залишаються позаду, яких ти втрачаєш, ніколи б не погодились з тим, що ти зупинилась. Треба йти вперед! Розумієш?
– Думаю, так.
– Тоді в дорогу. Відваги!
– …
– Почекай. Добра кава – це теж маленьке щастя…
– Я не люблю каву.
– А шкода, бо вона пахне щастям…
Неаполь, 11.05.2023
